Білозірська громада

Черкаська область, Черкаський район

Революція Гідності

Дата: 18.11.2016 15:21
Кількість переглядів: 269

     Кожна людина мріє про щасливе своє майбутнє. Ось уже три роки промайнуло від дня, коли молодь піднялася у Революції Гідності та Свободи за свої права та  європейське майбутнє.

     18-20-річні студенти, за кілька місяців Майдану подорослішали на кілька років. Революція Гідності, без сумніву, змінили країну. Але вона змінила і кожного з нас. Ми навчилися брати на себе бодай маленьку, але відповідальність, навчилися бути небайдужими, неегоїстичними, чим, чесно кажучи, раніше трохи грішили. Кожен у ті буремні зимові дні намагався бути хоч чимось корисний Майдану. Кожен хотів допомагати: одні завзято взялися за волонтерство, і цілими днями та ночами на столичному, чи на місцевому майдані готували канапки та гарячий чай, інші допомагали матеріально — хтось гривнею, хтось і сотнею гривень... Хто чим міг. Головне, не було, ну майже не було, байдужих. Молодь гостро відчула, що це її шанс. Шанс змінити Україну, а відтак і себе, і своє майбутнє. Шанс вибороти право жити у гідній, справедливій країні. Нехай не одразу, але з часом, жити не гірше, ніж наші однолітки у Польщі чи Німеччині. А чим ми, власне, гірші за них? Лише тим, що нам не пощастило народитися там, “за бугром”, в ситій Європі. Тож вибору не залишалося. Ми мусили змінити країну на краще! Мета Революції Гідності — примусити владу працювати заради своїх громадян, заради їхнього кращого майбутнього.

     18 листопада 2016 року в сільській бібліотеці проходив захід «Революція Гідності! Як це було…», організатором якого була Ольга Плодиста. На   свято запросили учасника революції Анатолія Половинку, вчителя історії Білозірської ЗОШ І-ІІІст. Анатолія Горбівненка та поета – аматора Віру Запорожець, працівників відділу культури, туризму, спорту, молоді та з  питань захисту прав дітей, а також учнів 6 – Б класу (класний керівник Письменна Г.П.).

     Вчитель історії переніс  учасників у той буремний час, коли розгонили мирний протест. Анатолій Половинка розповів про те, як мирний захід переростав у криваве протистояння. Віра Яківна зачитала свої твори, які народилися під час переживання та неспокою. По закінченню привітали гостей квітами та подякували за розповіді.

     Вшанували пам'ять полеглих, покладанням квітів,  біля стели Небесній сотні.

     Найголовніше, щоб смерть Небесної сотні не була даремною.

 

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь