З Україною в серці
Найвищою нагородою тих, хто уцілів,- є життя, а для загиблих – пам'ять!
Втрати, які пережили у воєнні роки білозірці, і сьогодні відлунюють гострим болем у наших серцях.
6 лютого нашому герою-земляку Віктору Єременко виповнилося б 24 роки. З цієї нагоди в Білозірському народному музеї було проведено музейну патріотичну годину «З Україною в серці» та представлено експозицію «В пам’яті нашій вони назавжди...». Розповідь про дитячі та юнацькі роки бійця-героя, який загинув у зоні АТО, вразила присутніх. Віктор Єременко ріс сиротою, його та ще п’ятьох онуків виховувала бабуся Ганна Олександрівна, якій прийшлося тяжко працювати, щоб прогодувати дітей. Хлопчик зростав енергійним, допитливим, дуже любив бабусю і як міг допомагав їй по господарству.
Навчався в Смілянській ЗОШ-інтернат. Закінчив навчання у ліцеї №12 м. Сміла, поступив до Тальнівського будівельного коледжу.
Патріотично налаштований Віктор, як тільки розпочались події на Майдані, не роздумуючи поїхав у столицю. Брав участь у революційних подіях у 22-ій сотні Самооборони.
Із початком військового протистояння на Сході українці переосмислили багато понять. Там, в зоні АТО, вірність Батьківщині Віктор Єременко доводив із автоматом у руках, істинну дружбу – прикриваючи спину бойового товариша. Служив добровольцем у Національній Гвардії, визволяв м. Слов’янськ.
10 вересня 2014 року отримав смертельне вогнепальне поранення під Артемівськом.
Указом Президента України посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та від Черкаської обласної державної адміністрації та обласної ради – почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною».
«А ти не віриш? Людина може вмерти двічі. Там на полі бою, коли його догнала куля. А другий – в пам’яті народній. Другий раз вмирати страшніше, другий раз людина повинна жити!» - ці слова ще раз підтверджують, що герої не вмирають, доки ми про них пам’ятаємо.
Ольга Плодиста, завідувач музею.
